Екологічні наслідки війни в Україні та перспективи “зеленої” реконструкції

У 1991 році незалежна Україна успадкувала від Радянського Союзу економічну структуру, в якій домінували енерго-, ресурсо- та забруднюючі сектори, застарілі технології в гірничодобувній та металургійній галузях, енергоефективне житло та застарілі транспортні системи. Значна частка електроенергетики, металургійної промисловості та систем централізованого теплопостачання в Україні значною мірою залежать від вугілля та природного газу, що імпортуються переважно з Росії. Як наслідок, енергоємність та інтенсивність викидів CO2 в Україні була найвищою серед її сусідів і значно вищою, ніж у країнах-членах Європейського Союзу. Через велику частку населення, що піддається впливу забруднення повітря від важкої промисловості, та швидке зростання транспорту, що базується на старіючому автопарку, смертність, пов’язана із забрудненням повітря в Україні, була високою порівняно з країнами ОЕСР. Відносно багаті водні ресурси України перебувають під тиском промислового, сільськогосподарського та побутового забруднення. Сільськогосподарські угіддя продовжують деградувати, а площа лісів зменшується.

Після Революції Гідності та підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2014 році Україна активізувала свої зусилля для вирішення цих екологічних проблем.

Нещодавно прийнята “Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 року” та її План дій до 2025 року встановлюють більш амбітні цілі щодо зменшення забруднення та більш ефективного використання природних ресурсів, а оновлений Національно-визначений внесок зобов’язує країну скоротити викиди парникових газів до 2030 року. Розпочато реалізацію планів щодо припинення видобутку вугілля у соціально відповідальний спосіб, що супроводжується зусиллями з підвищення енергоефективності будівель.

Джерело: https://www.oecd-ilibrary.org/environment/environmental-impacts-of-the-war-in-ukraine-and-prospects-for-a-green-reconstruction_9e86d691-en